Прахов Адріян Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адріан Вікторович Прахов
А. Прахов. Портрет роботи І. Крамського.
Народження4 (16) березня 1846(1846-03-16)
Мстиславль, Російська імперія (нині — (Білорусь)
Смерть1 (14) травня 1916(1916-05-14) (70 років)
 Ялта, Російська імперія
Країна Російська імперія
НавчанняПетербурзький університет
Діяльністьписьменник, археолог, мистецтвознавець
ПрацівникСанкт-Петербурзький державний університет
У шлюбі зПрахова Емілія Львівна
ДітиПрахова Олена Адріянівна і Прахов Микола Адріянович
Брати, сестриMstislav Prakhovd
Автограф

CMNS: Прахов Адріян Вікторович у Вікісховищі

Пра́хов Адрія́н Ві́кторович (4 (16) березня 1846(18460316), Мстиславль, Російська імперія — 1 (14) травня 1916, Ялта, Російська імперія) — мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського Імператорського університету Св. Володимира, керівник групи художників (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Свєдомський та Вільгельм Котарбінський), що здійснювала розпис Володимирського собору в 18841896 роках. Був також автором проєктів ряду деталей інтер'єру, зокрема, бронзових вхідних дверей. Відомий археологічними дослідженнями пам'яток архітектури. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Біографія

[ред. | ред. код]
Олександр Мурашко. Портрет професора Адріяна Прахова, 1904

Навчався в Санкт-Петербурзькому університеті, у Німеччині, вивчав мистецтво у Франції, Англії, Австрії та Італії. Викладав в університеті та Академії мистецтв.

У 1880-1882, 1886, 1887 досліджував оздоблення Софійського собору і фрески Кирилівської церкви в Києві, займався дослідженням Успенського собору в Володимирі й інших давніх храмів Волині.

Прахов є автором однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Тараса Шевченка.

У 1887-1897 викладав у Київському університеті. У 1891—1896 роках проживав з родиною в будинку зі «старокиївською» аптекою по вул. Велика Житомирська, 6/11[1].

Помер 1 (14) травня 1916 року в Ялті[2]. Панахиду за покійним відслужили 4 (17) травня у Володимирському соборі в Києві, до оздоблення якого Прахов приклав чимало зусиль[3].

Праці

[ред. | ред. код]

Головні праці:

  • Критические исследования по истории греческого искусства. I. Описание древних памятников из Ксанфа, в Ликии. II. О композиции фронтонных групп Эгинского храма Афины. — СПб., 1872. (рос.)
  • Критические наблюдения над памятниками древнего искусства. Зодчество древнего Египта. — СПб., 1879. (рос.)
  • Киевское искусство X, XI и XII вв. Каталог выставки копий с памятников искусства в Киеве X, XI и XII вв., исполненных Праховым, СПб., 1883. (рос.)
  • Доклад о Киевских работах и о значении изучения греческих церквей для христианской археологии (в «Трудах Московского Археологического Общества», 1885 г. (рос.)

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений з французькою підданкою Емілією Львівною (уроджена Емілія Марія Клементина Лестель). Старша їхня донька Олена — художниця-вишивальниця, син Микола — художник і мистецтвознавець[4]. Молодша донька Ольга — в шлюбі Аляб'єва.

Увіковічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

У Києві є Вулиця Сім'ї Прахових.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Житловий будинок зі «старокиївською» аптекою 19 ст., в якому проживав Прахов А. В. | Звід Історїї Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (ru-RU) . Процитовано 14 грудня 2023.
  2. Семья профессора Адріана Викторовича Прахова извѣщаетъ о его кончинѣ, послѣдовавшей 1-го мая въ г. Ялтѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 122. — 3 мая. — С. 1. (рос. дореф.)
  3. Поминовеніе А. В. Прахова во Владимірскомъ соборѣ[недоступне посилання з липня 2019] // Кіевлянинъ. — 1916. — № 124. — 5 мая. — С. 2. (рос. дореф.)
  4. Проценко, Костенко, 2001.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]